МРТ-скани мозку при постковидном синдромі: докази пошкодження системи дофаміну
Втома не йде. Ні «туман у голові».
У мільйонів людей гостра фаза інфекції SARS-CoV-2 закінчилася ще кілька місяців тому, але повсякденна рутина стала важчою, повільнішою, а мислення більш затуманеною, причому не в тому сенсі, в якому це зазвичай відбувається. Зникає мотивація. Мислення сповільнюється. Це не просто «погане самопочуття».
Нові дані свідчать про фізичне порушення у нейронних мережах мозку.
Зокрема, дослідження, проведені в Центрі проблем залежності та психічного здоров’я (CAMH ), вказують на пошкодження нейронів дофамінової системи при тривалій формі COVID. Це не спекуляції, засновані на припущеннях. Це візуальні докази, одержані за допомогою ПЕТ-сканування.
Що показують скани мозку у пацієнтів із довгостроковим COVID?
Дослідники використовували позитронно-емісійну томографію (ПЕТ ), щоб заглянути всередину живих мозку людей, які страждають від довгострокових симптомів. Вони не шукали структурних змін — наприклад, пухлин чи крововиливів. Вони шукали хімічних змін.
Вони відстежували конкретний маркер: щільність закінчень дофамінових нейронів.
Результати були однозначними. У учасників з довгостроковим COVID рівень цього маркера в стріатумі був значно нижчим за норму. Стріатум є групою областей мозку, які виконують «важку роботу» щодо забезпечення рухів, пам’яті та мотивації.
“Наші знахідки переконливо доводять, що довгостроковий COVID пов’язаний із втратою нейронів, що виділяють дофамін”, – говорить д-р Джеффрі Мейєр, старший автор дослідження, опублікованого в журналі eBioMedicine.
Падіння рівня дофаміну не є рівномірним. Ушкодження безпосередньо корелюють із конкретними труднощами.
- Вентральний стріатум: нижчий рівень маркера пов’язані з важким зниженням мотивації.
- Дорсальний відділ хвостатого ядра (putamen): знижена активність асоціюється із уповільненням фізичних рухів.
- Хвостате ядро (caudate nucleus): нижча щільність пов’язані з труднощами запам’ятовування.
Якщо ви відчували, що “горить лампочка несправності двигуна”, скани показують, що саме “свічки запалювання” – тобто дофамінова система – працюють слабо.
Чому запалення шкодить дофаміновим нейронам?
Саме тут усі деталі складаються у єдину картину.
Команда д-ра Меєра раніше виявила високий рівень запалення мозку у пацієнтів з довгостроковим COVID. Це запалення був випадковим. Воно зосередилося в областях, багатих нейронами, що виділяють дофамін.
Запалення – це руйнівний процес. Воно ушкоджує тканини.
Нові скани підтверджують, що в областях із найбільш сильним запаленням спостерігалося й найбільше зниження маркерів дофаміну. Це пряма кореляція. Імунна відповідь, покликана боротися з вірусом, мабуть, завдає супутньої шкоди тим клітинам, які забезпечують енергію і когнітивні функції.
Це відповідає питанням «чому» багатьом пацієнтів. Туман у голові — це психологічна нездатність рухатися вперед. Це біологічний опір.
Які методи лікування можуть допомогти при дисфункції дофаміну при довгостроковому COVID?
Ми перейшли стадію простого опису проблеми. Наступний крок – її вирішення.
Історично дослідження довгострокового COVID були зосереджені на імунній системі та персистенції (збереженні) вірусу. У небагатьох клінічних випробуваннях розглядалося питання про лікування втоми при довгостроковому COVID за допомогою дофамінових препаратів.
Нові дані змінюють вектор терапії.
Якщо проблема полягає у виснаженій системі дофаміну, то препарати, що посилюють активність дофаміну, можуть бути ефективними. Це не обов’язково означає використання тяжких антипсихотиків. Це відкриває двері для повторного призначення (репозиціонування) існуючих ліків, які:
- Постачають дофамінові прекурсори (будівельні блоки).
- Інгібують метаболізм дофаміну (дозволяють зберігати його в організмі довше).
“Це передбачає, що використання існуючих ліків, що посилюють функцію нейронів, що виділяють дофамін …, може бути перспективним підходом”, – зазначає Мейєр.
Клінічне випробування вже розробляється CAMH у партнерстві з Університетською мережею охорони здоров’я (UHN). Вони хочуть перевірити, чи справді вплив на цей конкретний неврологічний шлях покращує пам’ять, мотивацію та знижує виснажливу втому.
Чому ця валідація важлива для пацієнтів?
Для Сьюзан Девіль, радника з досліджень з життєвим досвідом захворювання, наука підтверджує роки ізоляції.
Вона заразилася COVID у 2021 році. За цим було «нищівне відчуття втрати того життя, що було».
“Я шукала відповіді вже п’ять років”, – каже Девілль. «Це також підтверджує те, що страждаючі на довгостроковий COVID завжди знали — довгостроковий COVID реальний, і його наслідки руйнівні».
Занадто багатьом пацієнтам кажуть, що це все в них «в голові». Не буквально, звісно, та їх переживання емоційно ігноруються. Ці скани залишають біологічний слід їхніх страждань. Це вимірно. Це видно. Це реально.
Подальший шлях пов’язаний із тестуванням можливості «включити гучність» дофамінових нейронів назад. А поки що дані пропонують дещо рідкісне: конкретну причину, чому одужання відчувається таким складним.
І натяк на те, як це зрештою виправити.
