Під час недавнього прольоту космічний апарат NASA «Джуно» зробив вражаючий знімок високого дозволу Феби — одного з внутрішніх супутників Юпітера. Фотографія, зроблена 1 травня, демонструє перетнуту, усеяну кратерами поверхню супутника з безпрецедентною деталізацією, дозволяючи вченим наново вивчити небесне тіло, що відіграє ключову роль у формуванні тьмяної системи кілець Юпітера.
Ця спостережна серія примітна не лише своєю чіткістю, а й інструментом, за допомогою якого її було отримано. Хоча знаменита камера JunoCam часто забезпечує найяскравіші зображення місії, цей портрет був зроблений Блок орієнтації зірок (SRU) — навігаційним інструментом, спочатку призначеним для відстеження зоряного поля. Завдяки високій чутливості в умовах низького освітлення він зміг створити зображення наукової якості, коли «Джуно» пролетів на відстані всього 5000 кілометрів (3100 миль) від Феби.
Супутник контрастів та швидкості
Феба – маленький світ неправильної форми, шириною близько 100 кілометрів (60 миль), переважно червоного відтінку. Незважаючи на скромні розміри, це динамічний об’єкт. Орбітально обертаючись навколо Юпітера на відстані 222 000 кілометрів (138 000 миль), Феба здійснює один оберт навколо газового гіганта кожні 16:00 швидкий темп, що надає їй відчуття вічного руху.
Поверхня супутника домінує кратер Зетус — масивна западина на його зворотному боці, що тягнеться майже на половину діаметра супутника. Цей елемент наголошує на бурхливій історії юпітеріанської системи, де часті зіткнення сформували поверхні цих дрібних супутників.
Архітектор тонких кілець Юпітера
Значення Феби виходить за межі її власної геології. Вона знаходиться на зовнішньому краю “тонких” кілець Юпітера – пари тьмяних, дифузних кілець, які набагато важче помітити, ніж основну систему кілець.
Вчені вважають, що Феба є основним джерелом матеріалу для цих кілець. Коли метеорити і космічний сміття стикаються з Фебою та її сусідом, Амальтея, вони викидають пил і каміння в космос. Це сміття повільно поширюється, формуючи ефірні кільця, що оточують планету. Отримання детальних зображень Феби допомагає дослідникам зрозуміти механізми, що лежать в основі цього безперервного процесу руйнування та творення.
Новий інструмент старої місії
Зображення наголошує на універсальності обладнання «Джуно». Запущений у 2011 році, «Джуно» обертається навколо Юпітера майже десять років, переходячи від вивчення атмосфери та надр планети до картографування ширшої системи.
Хоча основна фаза місії показала, що погодний шар Юпітера простягається глибоко всередину планети, розширена місія зосереджена на супутниках та кільцях. Вклад SRU тут є нагадуванням про те, що навіть другорядні інструменти можуть принести першорядну наукову цінність. Крім навігаційних даних, SRU раніше допомогла виявити “глибоку блискавку” в атмосфері Юпітера, довівши свою цінність як багатоцільовий датчик.
Погляд у майбутнє
Місія «Джуно» продовжиться доти, доки не закінчиться паливо космічного апарату або його системи не відмовлять. У міру поступового згасання орбіти «Джуно» зрештою впаде в атмосферу Юпітера. NASA підтверджує, що ця контрольована траєкторія кінця життєвого циклу не становить ніякої загрози забруднення жодного з супутників Юпітера, деякі з яких, такі як Європа та Ганімед, вважаються потенційними кандидатами для життя.
Ключовий висновок: Цей рідкісний знімок Феби не лише демонструє можливості навігаційних інструментів «Джуно», а й надає найважливіші дані про те, як тьмяні кільця Юпітера підтримуються уламками з його внутрішніх супутників.
