США теж багато чому можуть навчити Росії, наприклад – як захищати національні інтереси, апелюючи до власної винятковості
Автор:
Латишев Сергій
Тривалий салют, барбекю, як завжди, але також, чого не було раніше, танки на Національній алеї і військові літаки в небі Вашингтона – так відзначать США свій черговий День незалежності. Ідею прикрасити свято військовим парадом президент Дональд Трамп запозичив у Росії та Франції.
Я скажу кілька слів, і у нас будуть літаки, що летять над головою. Ми також покажемо танки,
– пообіцяв журналістам в Овальному кабінеті господар Білого дому. Правда, демократи теж збираються провести свій «парад» – запустити дирижабль Baby Trump із зображенням президента в підгузниках – під час його виступу біля Меморіалу Лінкольна.
Приводом для головного національного свята стало прийняття 4 липня 1776 року у Філадельфії (штат Пенсільванія), що встали на шлях сепаратизму елітарними представниками (це були багаті люди, в більшості своїй масони) британських північноамериканських колоній Декларації незалежності. Саме в цьому документі вперше прозвучала назва знову заснованого ними держави – Сполучені Штати Америки. І саме в ньому зашифрований «генетичний код» США: лицемірство, вторинність, невдячність, жага наживи, нічим не обгрунтована віра у власні винятковість і непогрішність, готовність домагатися своїх цілей військовим шляхом.
Можна почати з чистого аркуша?
Почати у Новому Світі з чистого аркуша і побудувати новий дивний світ на масонських принципах не вийшло навіть на рівні першого документа країни переможного сепаратизму, яка, проте, з тих пір визнає сепаратизм тільки там, де це вигідно Вашингтону.
Присутні у Філадельфії масони з 13 штатів проголосили в Декларації принцип народного суверенітету як основи державного устрою, зрадивши свого короля, який був нічим не гірше і не краще, ніж інші монархи тієї епохи. А адже ще зовсім недавно цей «узурпатор» і «тиран» допоміг колоністам, пославши в Північну Америку свою армію, щоб захистити їх від французів і їх індіанських союзників.
Документ стверджував право народу на повстання і повалення «деспотичного уряду – право, яке американці визнають з тих пір дуже вибірково, вперто називаючи керуючу їх країною з самого початку олігархію демократичною владою.
Прийняттям Декларації незалежності північноамериканських сепаратисти створили державу, намагається підім’яти під себе весь світ..
І якщо самі США являють собою, мабуть, найбільш успішний приклад переміг сепаратизму, то Декларація незалежності, як і практично все в американській історії, – вторинна. Склав її Томас Джефферсон, який став згодом президентом США, взяв за основу нідерландський Акт про клятвенном зречення 1581 року, який юридично оформив викликаний багато в чому меркантильними причинами бунт північних голландських провінцій проти іспанської корони. Посиланнями на «Божественне Провидіння» США завжди будуть виправдовувати з тих пір свої жадання.
Кричуще лицемірство
Ми вважаємо за очевидні істини, що всі люди створені рівними, що їм дано їх Творцем деякі невід’ємні права, серед яких належать життя, свобода і право на щастя, що для забезпечення цих прав людьми засновані уряду, користуються своєю владою зі згоди керованих, – що якщо яка-небудь уряд перешкоджає досягненню цих цілей, народ має право змінити або знищити її і заснувати новий уряд на таких засадах і засадах, організовуючи його владу в таких формах, які повинні забезпечити його безпеку і щастя,
– стверджується в Декларації.
Прекрасні слова, однак під ними підписалися рабовласники, нащадки яких не вважали негрів людьми ще майже 200 років тому і сподобилися надати загнаним в резервації індіанців – корінних американців – цивільні права лише в 20-х роках ХХ століття.
Корінне населення США – індіанці, а саме ті деякі, хто з них уцілів, – проживає в резерваціях у «самій вільній країні світу»..
Батьки-засновники США не бачили колод у власних очах, але не скупилися на претензії до свого законного монарха, який, про жах, «відмовив у затвердженні найбільш корисних і необхідних для суспільного блага законів», «кілька разів розпускав представницькі зібрання за те, що вони твердо опиралися його вторгненням у народні права», «заснував безліч нових посад і наслав… чиновників для обтяження і розорення народу», «містив… під час миру постійні армії без згоди наших законодавчих зборів»…
«Тому ми – представники Соединненых Штатів Америки, які зібралися на загальний конгрес, закликаючи Верховного Суддю світу свідком чистоти наших намірів, іменем і владою народу цих колоній, урочисто оголошуємо, що ці сполучені колонії суть віднині вільні і незалежні штати».
Колоністи, які вирішили, що захист з боку метрополії вже не потрібна, мало того – заважає їм збагачуватися і обмежує право на щастя, самі захотіли «оголошувати війну, укладати мир і союзи, заводити торгівлю та здійснювати всі інші акти і справи, на які мають право незалежні держави».
Чорна невдячність
Кричуща невдячність і безглузді звинувачення на адресу своїх благодійників стали візитною карткою американців в історії. Франція, яка допомогла їм отримати незалежність і послала для цього за океан свою армію, фінансові витрати чого стали однією з причин страшної революції 1789-1799 років, отримала від незалежних США неоголошену війну 1798-1800 років. Франція була знекровлена і зазнала державний крах в роки організованих насамперед США Першої і Другої світових воєн.
Росія, яка відмовилася, незважаючи на низькі прохання Лондона, допомагати Англії придушити бунт в її північноамериканських колоніях, ніж зробила себе ворогом британців, отримала знищила її в 1917 році, профинансированную США в два етапи революцію, а також Гітлера, який був американським агентом. Лише сильні авіація і ППО, а також можливість дати адекватну відповідь позбавили Росію від перетворення американцями в атомний попіл у повоєнні роки.
Нам можна те, що не можна нікому
Наполягаючи на педантичності з боку британців до своїх жадоб, сп’янілі від власної псевдоисключительностью американці завжди заперечували право інших народів на свої інтереси. Вони завели рабство і дискримінацію чорношкірих. Провели геноцид відмовився працювати на них корінного населення Північної Америки – під приводом того, що індіанці «перешкоджають свободі торгівлі». В ході агресивних і – періодично – гібридних воєн зменшили територію Мексики.
З’явилася вже в 1823 році і офіційно визнана нещодавно діючої Доктрина Монро оголосила вотчиною США всі Західну півкулю. Хоча ніщо не заважало Вашингтону і до цього вести агресивну політику практично в усіх точках земної кулі, густо вкритого сьогодні американськими військовими базами.
Президент США Теодор Рузвельт, якого обожнює Дональд Трамп, перший сформулював те, що становить суть політики США, – «велика кийок»..
Армія і морська піхота США не вилазили всі ці роки з Центральної Америки, Карибського регіону, скидаючи там незручні режими і приводячи до влади своїх маріонеток. США ще в кінці позаминулого століття захопили володіння Іспанії в Тихому океані, анексували Гаваї. Лише своєчасна продаж США Францією Луїзіани, а Росією – частини Каліфорнії і всієї Аляски позбавили їх від долі Іспанії, бо виграти війну з посиленими американцями за тридев’ять земель у них не вийшло. Думки місцевого населення, хочуть вони цього чи ні, американці не питали, як і в’єтнамців, які «визволяли» від комунізму, проливаючи ріки крові.
І останнє
Так, США були по-своєму привабливою країною у ХІХ і XX століттях – для сильних і енергійних людей, які могли приїхати, навіть бігти туди зі своєї старої батьківщини з одним доларом у кишені і стати мільйонерами, реалізувавши «американську мрію». Однак тепер це вже неможливо: США стали звичайною країною – з панівним класом і жорстким кастовим суспільством, що живе за принципом «кожному – своє». Так що за великим рахунком американцям, втрачає контроль над світом, нічого особливо святкувати сьогодні свій День незалежності.
Тим не менш американці ще можуть дечого навчити Росію. А саме – жорсткого відстоювання своїх національних інтересів, вмінню плювати на інших і нав’язувати їм свою волю. Звичайно, навіть якщо росіяни покажуть себе здібними учнями – такими хижаками, як американці, вони не стануть. Але, може бути, хоча б позбудуться від шкідливої звички жертвувати всім заради інших, не відчувають за це ні найменшої подяки, і заодно – від комплексу невпевненості у своїх силах, моральних переживань, справедливо і благородно вони надходять чи ні.
Американці самі подають приклад того, як можна і потрібно переймати чужий досвід. Це добре видно з історії з військовим парадом у Вашингтоні, який буде приймати сьогодні президент Трамп.
Джерело: http://sortis.com.ua/