Щоб мама відпочивала: як навчити дитину бути самостійною

0

Привчати дітей до самостійності потрібно поступово і необхідно починати це робити практично з самого народження малюка. Не можна постійно повчати і обсмикувати дитини, це може переконати його у власній безпорадності, незграбності, а в майбутньому відіб’ється на самооцінці дитини, яку він потім роками буде відновлювати.

Помилково трактувати, що самостійність, це просто приготування їжі або похід в магазин без дорослого. Самостійність-це прагнення малюка, ще в маленькому віці, щось робити самому. Наприклад, надягати штанці або самому їсти столовими приборами, навіть засипати самому, тобто прості фізіологічні речі.

Не переривайте ініціативу навіть якщо він забрудниться, адже це процес навчання, дозвольте йому поступово самому себе забезпечувати. Допомагайте дитині самій здійснювати прості повсякденні дії, не відмахуйтеся якщо він хоче сам помити за собою посуд або допомогти вам у приготуванні їжі. Дозвольте йому брати участь у всіх цікавих йому починаннях.

Починати привчати дитину до самостійності потрібно з тих моментів, коли у нього самого з’являється інтерес щось зробити, без допомоги дорослого. Наприклад, самому почистити зуби. Звичайно, дитина може зробити це не якісно: поводить щіткою, з’їсть пасту, а зуби не почистить. Похваліть його за ініціативу і в форматі гри дочистіть зуби разом. Можна уявити, що ви сищик і шукаєте останнього хитрого мікроба і проганяєте його. Дитина сміється, йому цікаво і весело. Ловіть цей імпульс з боку дитини, це означає, що він готовий до самостійності.

Другий момент, це коли дитина переходить на прикорм в 5-6 місяців. Не змушуйте дитину їсти через силу, а чекайте, коли сам попросить їжу. Він повинен навчитися задовольняти цю потребу, попросивши маму чи тата його погодувати. Перехід до самостійності починається з дрібниць і практично з народження малюка: одягнувся сам, їсть сам, почистив зуби, прийняв душ, заправив ліжко, в шкільному віці зібрав рюкзак, завів будильник. Тобто поступово починайте відпускати дитину від себе.

Що і в якому віці можна доручати робити дитині самій:

  • Самому їсти можна починати вже з року або навіть раніше, але звичайно допомагати.

  • Чистити зуби можна дозволяти вже з 1,5 років, але доробляти за дитиною в ігровій формі.

  • Самому одягатися можна починати з 1,5 років, коли дитина вже розуміє, що шапка — це на голову, шкарпетки — на ноги, кофта — на тулуб. Якщо одягнеться неправильно або не акуратно, то все одно похваліть дитину, і скажіть, що ви трохи підправити, щоб йому було зручніше і просто поправити.

  • Користуватися туалетним папером можна починати в 4 роки, можливо, вам потрібно буде потім помити дитину, але так і набувається самостійність.

  • Самому ходити в душ дитина може починати в 4,5-5 років.

  • Будити себе будильником в школу з 8 років.

Чіткого розуміння про те, що починати доручати в певному віці немає, дивимося за імпульсом і інтересом дитини. Якщо дитині захотілося приготувати кашу-то під батьківським наглядом можна дозволити і це зробити, головне завжди стежте за безпекою дитини.

В якому випадку потрібно допомогти дитині

Якщо дитина не просить про допомогу і його невірна дія не вплине на його фізичне або психічне здоров’я — допомагати не треба. Але сповістіть дитину, що якщо йому потрібна буде ваша допомога, то ви будете поруч і завжди готові допомогти. Дитина завжди повинна відчувати, що поруч є хтось із дорослих, хто підтримає і допоможе йому, якщо у нього будуть складності.

Як правильно заохочувати досягнуті успіхи

Після того як у дитини вийшло щось зробити самостійно, спокійно скажіть: «я рада, що у тебе вийшло, ти вже такий дорослий у мене, ти молодець». Не варто гіпертрофовано голосно захоплюватися:»боже як це здорово”. Дитина відчує нещирість. Просто покажіть дитині, що він молодець і впорався. Діти дуже намагаються заслужити схвалення батька і їм достатньо, що ви щиро радієте його успіхам.

Самостійність безпосередньо впливає на самооцінку. Коли дитині не дають бути самостійним, він зчитує це як недовіру до себе, а якщо не довіряють — значить, з ним щось не так. Відповідно самооцінка буде страждати.

У віці 1,5-2 років самооцінка починає активно формуватися як ставлення до себе самого: «я нормальний, я можу це робити, я здатний». І в цьому віці потрібно давати підживлення для формування здорової самооцінки дитини.

Кожен тато і мама старанно стежить за здоров’ям і розвитком дитини, хоче щоб він виріс здоровим, красивим і успішним. Не перегинайте палицю, адже гіперопіка користі вашій дитині не принесе. Надмірно опікуваний дитина не буде проявляти свою самостійність, навіщо йому це, а значить і по життю він буде чекати, що за нього всі будуть вирішувати: що їсти, коли спати, що одягати, куди йти і з ким дружити. Часто підсумком такого виховання є нездатність дитини самостійно жити, без опіки батьків, бабусь, дідусів і дитина навіть у дорослому віці, може відчувати себе безпорадним.