Протягом століть системний червоний вовчак (СЧВ) залишався загадковим аутоімунним захворюванням без відомої причини чи лікування. Тепер новаторське дослідження Стенфордського університету показує, що всюдисущий вірус Епштейна-Барра (EBV) — збудник «хвороби поцілунків» — може бути єдиним об’єднуючим тригером майже в кожному випадку. Якщо це відкриття буде підтверджено, це може революціонізувати лікування та, нарешті, пояснити непередбачувані загострення та ремісії, які характеризують цей виснажливий стан.
Довготривала таємниця Lupus
Вовчак змушує імунну систему помилково атакувати власні тканини організму, що призводить до широкого запалення та потенційно небезпечних для життя ускладнень. В історичних записах, датованих 850 роком нашої ери, згадуються симптоми, схожі на хворобу, але офіційно вона була визнана лише в 19 столітті, названа на честь характерного висипу, що нагадує укус вовка. Ця таємниця, яка продовжується, пов’язана з її складністю: генетика, гормони, інфекції та навіть дефіцит харчування були причетні, але єдиного пояснення не з’явилося.
EBV: поширений вірус із прихованою роллю
EBV інфікує переважну більшість дорослих у всьому світі, часто залишаючись у латентному стані, не завдаючи значної шкоди. Однак нове дослідження показує набагато глибшу інфекцію у пацієнтів з вовчаком: приблизно 1 з 400 їхніх В-клітин містить вірус, що в 25 разів вище, ніж у здорових людей. Це свідчить про те, що більш вірулентний штам або унікальна імунна відповідь може дозволити EBV закріпитися та перепрограмувати ці критично важливі імунні клітини.
Як EBV викликає вовчак: Механістичне пояснення
Стенфордська команда розробила новий метод секвенування для ідентифікації В-клітин, інфікованих EBV, із безпрецедентною точністю. Вони виявили, що вірус активує прозапальні гени всередині цих клітин, фактично переводячи їх у стан, коли вони виробляють антитіла, які атакують власні тканини організму. Цей процес виявляється особливо вираженим у В-клітинах пам’яті, які забезпечують швидку імунну відповідь, пояснюючи, чому симптоми вовчака можуть спалахнути непередбачувано.
Наслідки для лікування та не тільки
Це відкриття забезпечує механічну основу того, чому лише невелика частка людей, інфікованих EBV, розвиває вовчак. Це також підтверджує нещодавні успіхи імунотерапії, спрямованої на заміну дефектних В-клітин, що призводить до результатів, схожих на ремісію, у клінічних випробуваннях.
«Це найважливіше відкриття, зроблене в моїй лабораторії за всю мою кар’єру», — каже імунолог Вільям Робінсон.
Висновки можуть навіть поширюватися на інші аутоімунні захворювання, пов’язані з EBV, такі як розсіяний склероз, постковідний синдром і синдром хронічної втоми, відкриваючи нові шляхи для досліджень і лікування.
Хоча це не остаточне лікування, зв’язок між EBV і вовчаком є важливим проривом у розумінні цієї руйнівної хвороби. Потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити ці висновки та розробити цільову терапію, але перспектива нарешті розгадати таємницю вовчака зараз ближча, ніж будь-коли.
