Новий комплексний генетичний аналіз підтверджує, що сучасні люди досягли Австралії близько 60 000 років тому – значно раніше, ніж припускали деякі попередні оцінки. Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, розв’язує давні дебати щодо часу цієї доленосної міграції та показує, що ранні поселенці використовували два різні маршрути.
Тривала суперечка
Десятиліттями археологи та генетики сперечалися, коли люди вперше оселилися в Австралії. «Коротка хронологія» передбачає прибуття між 47 000 і 51 000 років тому, тоді як «довга хронологія» висуває більш ранню дату між 60 000 і 65 000 років тому. Досягнення Австралії потребувало морських навичок, оскільки вона була відокремлена від материкової Азії водою навіть у періоди нижчого рівня моря. Це не просто питання дат; це стосується розуміння когнітивних і технологічних здібностей раннього Homo sapiens.
Нові генетичні докази
Дослідження проаналізувало ДНК майже 2500 людей, у тому числі як стародавніх, так і сучасних австралійських аборигенів, щоб реконструювати схеми міграції. Дослідники зосередилися на термінах генетичної дивергенції, використовуючи підхід молекулярного годинника, щоб оцінити, коли популяції відрізняються одна від одної. Їхні висновки чітко підтверджують «довгу хронологію».
Аналіз показав, що перші поселенці прибули з давнього континенту Зонда (сучасні Індонезія, Малайзія та Філіппіни) до Сахулу (Австралія, Тасманія та Нова Гвінея). Ця міграція не була єдиною подією, а складалася з двох окремих хвиль: одна з північної Зондської (Філіппінський архіпелаг), а інша з південної Зондської (Індонезійські острови).
Наслідки для історії людства
Це дослідження має кілька ключових наслідків. По-перше, це встановлює, що аборигени Австралії та Нової Гвінеї мають найдавнішу безперервну генетичну спадщину за межами Африки. По-друге, це підкреслює ранній розвиток морських навичок у Homo sapiens, передуючи явним археологічним доказам морської технології.
Нарешті, дослідження показує, що ці перші піонери, ймовірно, схрещувалися з архаїчними видами людини, включаючи Homo longi, H. luzonensis і мініатюрний H. floresiensis («хоббіт»). Ступінь цього схрещування залишається неясним, але він підкреслює складні взаємодії між сучасними та архаїчними людьми в цей період.
«Ці знахідки підтверджують справді глибоку спадщину цих спільнот… вони розповідають історію тісного зв’язку людей із землею та Сілендом протягом принаймні 60 000 років». – Хелен Фарр, археолог з Саутгемптонського університету.
Тепер докази чітко вказують на набагато більш ранню присутність людини в Австралії, ніж вважалося раніше, що зміцнює глибокий зв’язок між аборигенами та їхньою землею.
