Мікропластик, який зараз повсюдно поширений у навколишньому середовищі та виявляється у людських тканинах, може суттєво сприяти розвитку та прогресуванню раку шлунка. Революційне дослідження, опубліковане в Advanced Healthcare Materials, встановило сильну кореляцію між накопиченням мікропластику в тканинах шлунка і генетичними змінами, пов’язаними зі зростанням пухлин і метастазами. Дане дослідження спирається на докази присутності мікропластика в організмі людини, включаючи кров, легені, мозок і навіть бляшки в сонних артеріях, піднімаючи серйозні питання про довгострокові ризики для здоров’я.
Проблема: Мікропластик у людських тканинах
Дослідження, яке очолює Аньцян Ванг з Онкологічної лікарні Пекінського університету, вивчило зразки тканин, взяті у 24 пацієнтів, які перенесли операцію з приводу раку шлунка. Дослідники виявили, що тканини пухлин містили значно більш високі концентрації мікропластику в порівнянні зі здоровими і паратуморними тканинами. Це говорить про те, що ракові клітини можуть активно поглинати більше частинок мікропластику, викликаючи запалення та генетичну нестабільність.
Чому це важливо: Рак шлунка є третьою провідною причиною смерті від раку в усьому світі, особливо у Східній Азії, де поширеність залишається високою. Розуміння факторів ризику крім традиційних причин (таких як інфекція Helicobacter pylori) має вирішальне значення для поліпшення діагностики, профілактики та лікування.
Генетичні порушення, викликані впливом мікропластику
Аналіз РНК у тканинах шлунка, проведений командою, показав, що більш високі рівні мікропластику були пов’язані з:
- Підвищеною експресією генів, пов’язаних з поганим прогнозом: Ці гени сприяють агресивній поведінці пухлини та зниженню показників виживання.
- Придушенням генів, що підтримують клітинну структуру: Порушення позаклітинного матриксу послаблює цілісність тканин та полегшує поширення раку.
- Збільшенням одноклітинних поліморфізмів (SNP): Мікропластик, мабуть, каталізує мутації ДНК, які ініціюють розвиток раку.
- Злиттям генів: Дослідження виявило аномальні комбінації генів – у тому числі пов’язані з клітинним розподілом – виключно в тканинах з високим вмістом мікропластику.
Ці висновки дозволяють припустити, що мікропластик як накопичується у ракових тканинах, а й активно викликає генетичні зміни, які сприяють прогресуванню пухлини.
Як мікропластик потрапляє в організм і чому його важко уникнути
Мікропластик, фрагменти розміром від 1 до 5 мм, утворюється в результаті розпаду більших пластикових відходів. Він потрапляє в організм людини при вживанні (забруднені продукти харчування, вода) і вдиханні (частки, що знаходяться в повітрі). Широке використання пластикової упаковки у харчовій промисловості ще більше посилює вплив.
Проблема: Мікропластик тепер * всюдисущий*. Це унеможливлює проведення достовірних досліджень, які порівнюють схильні до впливу і не піддаються впливу групи населення. Усі зазнають впливу, що ускладнює пошук причинно-наслідкових зв’язків.
Подальші дослідження та необхідність скорочення споживання пластику
Хоча дослідження встановлює сильний зв’язок, для доказу прямої причинності потрібні більш масштабні поздовжні дослідження. Дослідники працюють над удосконаленням методів виявлення мікропластику та проведенням епідеміологічних досліджень.
«Нашим наступним напрямом досліджень є подальше розширення вибірки у дослідженні та підтвердження зв’язку між впливом мікропластику та ризиком раку шлунка з епідеміологічної точки зору», — зазначив Ванг.
Зрештою, скорочення споживання пластику є найбільш ефективною стратегією зниження ризиків для здоров’я. Це включає обмеження використання одноразового пластику, уникнення нагрівання їжі в пластиковій упаковці і підтримку стійких альтернатив. Зростання доказів говорить про те, що захист нашого здоров’я може залежати від припинення нашої залежності від пластику.
Посилання:
L. Chen et al., Characterization of Microplastics in Human Gastric Cancer and Control Tissues and Analysis of Associated Genetic Features, Advanced Healthcare Materials (2025), DOI: 10.1002/adhm.202504291
