Новий документальний фільм «Скрипаль на Місяці: Іудаїзм у космосі» розглядає провокаційне питання: як розвиватиметься одне з найдавніших релігійних вчень світу, коли людство розширить свою присутність за межі Землі? У фільмі досліджуються практичні та філософські проблеми дотримання єврейських обрядів у середовищі, де фундаментальні принципи — визначення часу на основі заходів сонця та місячних циклів — стають застарілими.
Головна дилема: традиція в новій реальності
Документальний фільм підкреслює напругу між глибоко вкоріненими релігійними практиками та реальністю космічної подорожі. Єврейські свята, які визначаються заходом сонця та місячним календарем, створюють негайні логістичні проблеми на орбіті (яка переживає шістнадцять сходів сонця на день) або на небесних тілах, таких як Марс (з довшим днем на 40 хвилин). Це не гіпотетичне майбутнє; Фільм спирається на досвід ізраїльського астронавта Ілана Рамона, який перед своєю трагічною загибеллю під час катастрофи в Колумбії 2003 року проконсультувався з рабином щодо дотримання Шабату в космосі. Рішення: дотримуйтеся часу управління польотами в Х’юстоні.
Ця дилема не нова. Фільм пов’язує це з історичними прецедентами, такими як єврейські солдати під час Другої світової війни поблизу Північного полюса, які дотримувалися суботи в Анкорідж на Алясці. Основна тема зрозуміла: Юдаїзм, як і будь-яка життєздатна віра, завжди пристосовувався до мінливих обставин.
Наука, віра та об’єднуюча сила ритуалу
Режисери наголошують, що релігія і наука не є протилежними силами. Астрофізик Ніл де Грасс Тайсон зазначає, що релігійні традиції, будь то єврейські ритуали чи мусульманські молитви, створюють об’єднуючий соціальний ритм. Його послання просте: якщо колективна практика важлива на Землі, то навіщо відмовлятися від неї в космосі?
Документальний фільм також вказує на довгу історію адаптації єврейського народу під тиском. Від переслідувань до вигнання громада неодноразово стикалася з життєвими загрозами. Ця історія, за словами режисерів, унікально готує їх до проблем позаземного життя. За словами рабина Бен-Ціона Шпіца, євреї мають «геній пристосовуватися до найсуворіших умов».
Погляд у майбутнє: підйом позаземних спільнот
З відновленням імпульсу до колонізації Місяця та Марса ці питання стають дедалі гострішими. Святкування Хануки астронавтом Джесікою Мейр на Міжнародній космічній станції (МКС) і її майбутня місія «Артеміда-2» підкреслюють необхідність практичних рішень. У фільмі показано, що модель ізраїльських кібуців — общинних, самодостатніх поселень, які виникли внаслідок історичної необхідності — може стати основою для створення релігійних громад у космосі.
«Коли ви потрапите в космос, ви захочете поділитися якомога більше… Кібуці будуть важливими для того, щоб навчитися це робити». — Келлі Вайнсерсміт, співавтор книги «Місто на Марсі».
Історія стійкості: унікальне становище єврейського народу
«Скрипаль на Місяці» не цурається темних розділів єврейської історії, висвітлюючи століття переслідувань, які призвели до масової міграції. У фільмі це представлено як парадокс: люди, визначені переміщенням, можуть бути унікальними для колонізації нових світів.
Прем’єра документального фільму відбулася на Міжнародному фестивалі єврейського кіно в Бока-Ратоні та згодом отримала схвальні відгуки критиків. Вона викликає резонанс не лише в єврейських громадах, а й викликає дискусії на наукових та релігійних фестивалях. Зрештою, «Скрипаль на Місяці» припускає, що майбутнє юдаїзму в космосі полягає не лише в адаптації релігійних законів; мова йде про продовження традиції стійкості, яка визначала єврейський народ протягом тисячоліть.
