Ідея запуску в космос величезних обчислювальних засобів штучного інтелекту — орбітальних центрів обробки даних, що живляться від сонячної енергії — привертає увагу, але залишається у сфері довгострокових можливостей, а не в найближчому майбутньому. У той час як технічні мільярдери, як-от Ілон Маск і Джефф Безос, уявляють собі потужності гігаватної потужності на орбіті протягом десятиліть, а такі компанії, як Google і Nvidia, експериментують із ранніми прототипами, значні інженерні перешкоди стоять на шляху великомасштабного впровадження.
Попит на ШІ та енергетична проблема
Вибухове зростання генеративного штучного інтелекту, прикладом якого є ChatGPT, створило безпрецедентний попит на обчислювальну потужність. Це означає не лише величезні просторові вимоги, але й гігавати енергії — достатньо для забезпечення енергією мільйонів будинків. Зараз технологічні компанії значною мірою покладаються на періодичні джерела енергії, такі як природний газ, стверджуючи, що відновлюваних джерел енергії недостатньо для масштабу чи стабільності, необхідних для надійної роботи ШІ. Це ключовий рушій для звернення до космосу: постійний доступ до сонячної енергії без атмосферних обмежень.
Проблема масштабу: це більше, ніж ви думаєте
Головною перешкодою є не тільки запуск обладнання, а й його величезні розміри. ШІ вимагає квадратних кілометрів поверхні для збору сонячної енергії та розсіювання тепла. На відміну від Землі, космос не пропонує повітря для випарного охолодження. Все тепло повинно випромінюватися, для чого потрібні масивні радіаторні панелі. Наприклад, Starcloud планує побудувати об’єкт потужністю 5000 мегават на 16 квадратних кілометрах, що в 400 разів перевищує площу сонячних панелей Міжнародної космічної станції. Це не дрібна проблема; це фундаментальне обмеження.
Випромінювання, зв’язок і резервування
Окрім масштабу, космос представляє унікальні виклики. Випромінювання високої енергії може спотворювати обчислення, сповільнюючи продуктивність і вимагаючи постійного виправлення помилок. Для підтримки надійного зв’язку потрібні точні лазерні системи для передачі даних між орбітальними об’єктами та Землею, одночасно борючись із атмосферними перешкодами. І робота тисяч супутників разом вимагає надзвичайної точності, щоб уникнути зіткнень або збоїв.
Зміна ландшафту: чи буде ШІ мати значення?
Є інше питання: Чи все ще буде потрібно стільки ж обчислювальної потужності штучному інтелекту, коли ці космічні рішення стануть здійсненними? Деякі дослідження показують, що можливості штучного інтелекту можуть досягти плато, оскільки обчислювальні ресурси збільшаться, зменшуючи майбутній попит. Навіть якщо це станеться, космічні центри обробки даних все одно можуть мати спеціальні програми: підтримувати дослідження місячних або сонячних систем або проводити спостереження Землі.
Підсумовуючи, хоча концепція космічних центрів обробки даних є привабливою, практичні реалії масштабу, інженерії та невизначеного майбутнього розвитку ШІ означають, що це залишається далекою перспективою. Це виклик, а не неможливість, але для його подолання знадобляться прориви в матеріалознавстві, захист від радіації та ефективне охолодження, перш ніж воно стане життєздатним.
