Найбільший супутник Сатурна, Титан, може не містити величезного підземного океану, як вважалося раніше. Нові дослідження показують, що замість глобального моря під своєю крижаною оболонкою Титан, ймовірно, містить розкидані кишені рідкої води всередині в’язкого крижаного шару під високим тиском.
Що ми думали, що ми знали
Протягом багатьох років вчені вважали, що ледь помітні спотворення Титана під дією гравітації Сатурна вказують на наявність значного підземного океану. Ця ідея виникла в результаті спостережень, які свідчать про те, що Місяць вигинається таким чином, що відповідає великому резервуару рідини. Титан унікальний у нашій Сонячній системі: він більший за планету Меркурій і єдиний супутник із густою атмосферою та стабільною рідиною на поверхні, хоча ця рідина в основному складається з метану та етану, а не води.
Як нові дані змінили картину
Планетолог Флавіо Петрічка та його команда повторно проаналізували дані місії NASA Cassini, використовуючи вдосконалені методи інтерпретації радіосигналів. Їхні висновки показують, що Титан чинить опір гравітаційному тяжінню Сатурна набагато більше, ніж очікувалося. Цей опір говорить про те, що надра Титану не підтримується широким океаном, а натомість є щільним шаром льоду, близьким до точки танення. Цей шар льоду під високим тиском, ймовірно, містить окремі кишені рідкої води.
Роль тепла і часу
Титан, можливо, мав глобальний океан на початку своєї історії. З часом цей океан, ймовірно, замерз через брак тепла, що утворюється в результаті радіоактивного розпаду в його ядрі. Проте Петрічка припускає, що Місяць зараз може вступити у фазу, коли внутрішнє тепло знову зростає. Наявність або відсутність повного океану не обов’язково визначає придатність для життя, і поки що не ясно, чи ці ізольовані кишені води покращують чи погіршують потенціал Титана для підтримки життя.
Що далі?
Місія NASA Dragonfly, яка має прибути на Титан у 2030-х роках, надасть важливі дані про геологію Місяця та підземну структуру. Ця місія могла б з’ясувати, чи наближається внутрішній простір Титана до більш рідкого стану. Це відкриття викликає питання про поширеність океанських світів у нашій Сонячній системі; вони можуть бути менш поширеними, ніж вважалося раніше.
Нове дослідження показує, що підземні океани можуть бути не такими поширеними, як колись вважали вчені, кидаючи під сумнів припущення про придатність планети до життя.
