Археоптерикс, найраніший відомий перехідний динозавр-птах, мав високоспеціалізовану структуру рота, яка, ймовірно, сприяла його здатності літати. Новий аналіз винятково добре збереженого скам’янілості виявляє ключові анатомічні особливості, які раніше не помічені, що дозволяє припустити, що ефективне харчування відігравало вирішальну роль в еволюції польоту птахів.
Скам’янілість Археоптерикса: Вікно в Походження Птахів
Відкритий в 1861 році, Археоптерикс залишається ключовим для розуміння зв’язку між динозаврами і сучасними птахами. Нещодавно вивчений екземпляр, придбаний Музеєм Філда у 2022 році після десятиліть перебування у приватних колекціях, є одним із найповніших прикладів, що коли-небудь знайдені. Дослідники використовували передові методи рентгенівського та ультрафіолетового сканування, щоб виявити деталі його черепа, виявивши докази особливостей, пов’язаних із покращеним споживанням їжі.
Це відкриття є важливим, оскільки політ енергетично витратний. Тварини, які літають, потребують більшої кількості калорій, ніж ті, що не літають. Нове дослідження передбачає, що Археоптерикс розвинув ефективний рот для задоволення цих потреб.
Три Ключові Анатомічні Особливості
Аналіз виявив три значні особливості в скам’янілості Археоптерикса *:
- Оральні сосочки: Нерівності на небі, видимі під УФ-світлом, нагадують структури у сучасних птахів, які допомагають маніпулювати їжею.
- Рухлива Язична Кістка: Кістка, аналогічна тим, що зустрічаються у сучасних птахів, вказує на підвищену маневреність мови.
- Нерви на Кінчику Клюва: Крихітні канали на кінчику дзьоба припускають сенсорний орган, що використовується для пошуку їжі, подібний до тих, що зустрічаються у сучасних птахів.
Водночас ці особливості вказують на вдосконалену систему харчування, яка могла забезпечити енергію, необхідну активного польоту.
Зв’язок з Польотом: Гіпотеза
Палеонтолог Цзінмай О’Коннор пояснює, що еволюція птахів включала збільшення калорійних потреб, що призвело до розвитку рухливих мов та оральних сосочків. Дані скам’янілості підтверджують ідею про те, що Археоптерикс адаптувався для задоволення цих потреб.
Однак Майкл Піттман, палеонтолог, який не брав участі в дослідженні, підкреслює, що для доказу прямого зв’язку між цими особливостями та польотом будуть потрібні подальші дослідження. Поточна гіпотеза цікава, але для підтвердження взаємозв’язку потрібна ширша вибірка.
«Те, чи це взаємозв’язком з польотом…залишається робочої гіпотезою. Я думаю, нам потрібно зібрати більше зразків, щоби підтвердити це». – Майкл Піттман
Висновок
Нове дослідження Археоптерикса додає важливу деталь до головоломки еволюції птахів. Хоча точний зв’язок між травною анатомією і польотом залишається гіпотезою, відкриття зміцнює ідею про те, що ефективне споживання їжі було життєво важливим для розвитку активного польоту. Добре зберігся стан скам’янілості та передові методи візуалізації допомагають вченим уточнити своє розуміння того, як динозаври перетворилися на птахів, яких ми знаємо сьогодні.
