Революційне дослідження, проведене вченими з Лондонського королівського університету, показує, що паперові бджоли мають несподіваний талант: вони здатні розрізняти короткі та довгі спалахи світла, по суті, читаючи спрощену форму азбуки Морзе. Це відкриття, опубліковане в журналі Biology Letters, розширює межі того, що, на нашу думку, можуть зрозуміти комахи.
Традиційно здатність розрізняти ці часові сигнали — крапки (короткі спалахи) і тире (довгі спалахи) — спостерігалася лише у вищих хребетних, таких як люди, макаки та голуби. Але нові дослідження показують, що паперові бджоли (Bombus terrestris ) також можуть навчатися та реагувати на ці характерні тривалості візуальних подразників.
Щоб продемонструвати це, дослідники побудували спеціальний лабіринт, де окремих бджіл навчали знаходити цукровий корм з одного з двох миготливих кіл. Одне коло блимало на короткий час («крапка»), сигналізуючи про цукор, а інше блимало довше («рисочка»), сигналізуючи про гірку речовину, яку бджоли уникають. Важливо відзначити, що положення цих миготливих вогнів було зміщено в кожній кімнаті лабіринту, усуваючи будь-яку залежність від просторових сигналів. Це гарантувало, що бджоли дійсно навчилися розрізняти інформацію виключно на основі тривалості спалахів світла.
Дивно, але навчені бджоли постійно прямували до миготливого світла, пов’язаного з цукром, навіть коли не було винагороди. Вони продемонстрували здатність кодувати та обробляти часові інтервали, складну когнітивну здатність, яку раніше не приписували комахам.
«Було захоплююче спостерігати за ними в дії», — сказав доктор Алекс Девідсон, провідний автор дослідження. «Оскільки бджоли не стикаються з миготливими вогнями у своєму природному середовищі існування, їхній успіх у цьому завданні справді чудовий».
Це відкриття викликає кілька питань. Чи може ця здатність хронометражу бути переналаштованою функцією інших існуючих способів поведінки бджіл, таких як відстеження руху чи спілкування? Або це є фундаментальним аспектом нейронної обробки, спільною для навіть найпростіших нервових систем? Це питання, які дослідники сподіваються дослідити далі.
Маленькі мізки паперових бджіл — кожен менше одного кубічного міліметра — дають унікальну можливість вивчати ці складні механізми відліку часу. Аналізуючи, як ці «мініатюрні мізки» обробляють тривалість, вчені можуть потенційно отримати уявлення про розвиток і основні нейронні мережі, залучені до сприйняття часу різними видами.
«Багато складних форм поведінки, таких як навігація та спілкування, залежать від обробки часу», — пояснила доктор Елізабетта Версаче, директор Davidson. Порівняння цих здібностей між різними видами, від комах до ссавців, дасть ключові підказки про те, як розвивалася ця життєво важлива когнітивна здатність. Той факт, що бджоли з такими обмеженими нейронними ресурсами є майстрами в декодуванні часових інтервалів, підкреслює дивовижну силу та ефективність навіть найпростіших нервових систем.
Це дослідження пропонує переконливий погляд на складний прихований світ когнітивної діяльності комах, припускаючи, що здатність сприймати час може бути більш поширеною, ніж вважалося раніше.
